"…Радуйтесь с радующимися и плачьте с плачущими…."

Рим.12:15

1. Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

2. Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

3. займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

4. вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

5. Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

6. На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

7. наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

8. мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

9. Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

10. Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

11. Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

12. Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

13. Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

14. На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

15. А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

16. Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

17. бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

18. Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

19. Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

20. Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

21. Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

22. А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

23. Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

24. підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

25. Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?