"...Наследник, доколе в детстве, ничем не отличается от раба, хотя и господин всего: он подчинен попечителям и домоправителям до срока, отцом [назначенного]…"

Гал.4:1-2

1. Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

2. наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

3. Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

4. Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

5. У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

6. До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

7. Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

8. Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

9. Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

10. Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

11. Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

12. Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

13. Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

14. Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

15. втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

16. Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

17. тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

18. через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

19. Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

20. Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21. Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

22. Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...