"…Ибо Я милости хочу, а не жертвы, и Боговедения более, нежели всесожжений..."

Ос. 6:6

1. І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.

2. І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!

3. І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.

4. Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?

5. Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?

6. Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

7. Той устав і пішов у свій дім.

8. А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...

9. А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.

10. І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.

11. Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?

12. А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!

13. Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.

14. Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?

15. Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.

16. До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.

17. І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.

18. Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.

19. І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.

20. І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.

21. Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.

22. Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.

23. А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,

24. то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.

25. А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!

26. І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

27. Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!

28. І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.

29. Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!

30. І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!

31. А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

32. Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

33. І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!

34. Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.

35. І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.

36. А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.

37. Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;

38. тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.