|
1. Не определено ли человеку время на земле, и дни его не то же ли, что дни наемника?
УПО: Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...
KJV: Is there not an appointed time to man upon earth? are not his days also like the days of an hireling? 2. Как раб жаждет тени, и как наемник ждет окончания работы своей,
УПО: Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
KJV: As a servant earnestly desireth the shadow, and as an hireling looketh for the reward of his work: 3. так я получил в удел месяцы суетные, и ночи горестные отчислены мне.
УПО: так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...
KJV: So am I made to possess months of vanity, and wearisome nights are appointed to me. 4. Когда ложусь, то говорю: `когда-то встану?`, а вечер длится, и я ворочаюсь досыта до самого рассвета.
УПО: Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...
KJV: When I lie down, I say, When shall I arise, and the night be gone? and I am full of tossings to and fro unto the dawning of the day. 5. Тело мое одето червями и пыльными струпами; кожа моя лопается и гноится.
УПО: Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...
KJV: My flesh is clothed with worms and clods of dust; my skin is broken, and become loathsome. 6. Дни мои бегут скорее челнока и кончаются без надежды.
УПО: А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...
KJV: My days are swifter than a weaver's shuttle, and are spent without hope. 7. Вспомни, что жизнь моя дуновение, что око мое не возвратится видеть доброе.
УПО: Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...
KJV: O remember that my life is wind: mine eye shall no more see good. 8. Не увидит меня око видевшего меня; очи Твои на меня, --и нет меня.
УПО: Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...
KJV: The eye of him that hath seen me shall see me no more: thine eyes are upon me, and I am not. 9. Редеет облако и уходит; так нисшедший в преисподнюю не выйдет,
УПО: Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
KJV: As the cloud is consumed and vanisheth away: so he that goeth down to the grave shall come up no more. 10. не возвратится более в дом свой, и место его не будет уже знать его.
УПО: не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...
KJV: He shall return no more to his house, neither shall his place know him any more. 11. Не буду же я удерживать уст моих; буду говорить в стеснении духа моего; буду жаловаться в горести души моей.
УПО: Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:
KJV: Therefore I will not refrain my mouth; I will speak in the anguish of my spirit; I will complain in the bitterness of my soul. 12. Разве я море или морское чудовище, что Ты поставил надо мною стражу?
УПО: Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?
KJV: Am I a sea, or a whale, that thou settest a watch over me? 13. Когда подумаю: утешит меня постель моя, унесет горесть мою ложе мое,
УПО: Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
KJV: When I say, My bed shall comfort me, my couch shall ease my complaints; 14. ты страшишь меня снами и видениями пугаешь меня;
УПО: то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...
KJV: Then thou scarest me with dreams, and terrifiest me through visions: 15. и душа моя желает лучше прекращения дыхания, лучше смерти, нежели [сбережения] костей моих.
УПО: І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
KJV: So that my soul chooseth strangling, and death rather than my life. 16. Опротивела мне жизнь. Не вечно жить мне. Отступи от меня, ибо дни мои суета.
УПО: Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...
KJV: I loathe it; I would not live alway: let me alone; for my days are vanity. 17. Что такое человек, что Ты столько ценишь его и обращаешь на него внимание Твое,
УПО: Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
KJV: What is man, that thou shouldest magnify him? and that thou shouldest set thine heart upon him? 18. посещаешь его каждое утро, каждое мгновение испытываешь его?
УПО: Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...
KJV: And that thou shouldest visit him every morning, and try him every moment? 19. Доколе же Ты не оставишь, доколе не отойдешь от меня, доколе не дашь мне проглотить слюну мою?
УПО: Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?
KJV: How long wilt thou not depart from me, nor let me alone till I swallow down my spittle? 20. Если я согрешил, то что я сделаю Тебе, страж человеков! Зачем Ты поставил меня противником Себе, так что я стал самому себе в тягость?
УПО: Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?
KJV: I have sinned; what shall I do unto thee, O thou preserver of men? why hast thou set me as a mark against thee, so that I am a burden to myself? 21. И зачем бы не простить мне греха и не снять с меня беззакония моего? ибо, вот, я лягу в прахе; завтра поищешь меня, и меня нет.
УПО: І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...
KJV: And why dost thou not pardon my transgression, and take away my iniquity? for now shall I sleep in the dust; and thou shalt seek me in the morning, but I shall not be.
|
