|
1. Вспомни, Господи, что над нами совершилось; призри и посмотри на поругание наше.
УПО: Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
KJV: Remember, O LORD, what is come upon us: consider, and behold our reproach. 2. Наследие наше перешло к чужим, домы наши--к иноплеменным;
УПО: наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
KJV: Our inheritance is turned to strangers, our houses to aliens. 3. мы сделались сиротами, без отца; матери наши--как вдовы.
УПО: Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...
KJV: We are orphans and fatherless, our mothers are as widows. 4. Воду свою пьем за серебро, дрова наши достаются нам за деньги.
УПО: Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...
KJV: We have drunken our water for money; our wood is sold unto us. 5. Нас погоняют в шею, мы работаем, [и] не имеем отдыха.
УПО: У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
KJV: Our necks are under persecution: we labour, and have no rest. 6. Протягиваем руку к Египтянам, к Ассириянам, чтобы насытиться хлебом.
УПО: До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
KJV: We have given the hand to the Egyptians, and to the Assyrians, to be satisfied with bread. 7. Отцы наши грешили: их уже нет, а мы несем наказание за беззакония их.
УПО: Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
KJV: Our fathers have sinned, and are not; and we have borne their iniquities. 8. Рабы господствуют над нами, и некому избавить от руки их.
УПО: Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...
KJV: Servants have ruled over us: there is none that doth deliver us out of their hand. 9. С опасностью жизни от меча, в пустыне достаем хлеб себе.
УПО: Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...
KJV: We gat our bread with the peril of our lives because of the sword of the wilderness. 10. Кожа наша почернела, как печь, от жгучего голода.
УПО: Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...
KJV: Our skin was black like an oven because of the terrible famine. 11. Жен бесчестят на Сионе, девиц--в городах Иудейских.
УПО: Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
KJV: They ravished the women in Zion, and the maids in the cities of Judah. 12. Князья повешены руками их, лица старцев не уважены.
УПО: Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
KJV: Princes are hanged up by their hand: the faces of elders were not honoured. 13. Юношей берут к жерновам, и отроки падают под ношами дров.
УПО: Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
KJV: They took the young men to grind, and the children fell under the wood. 14. Старцы уже не сидят у ворот; юноши не поют.
УПО: Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
KJV: The elders have ceased from the gate, the young men from their musick. 15. Прекратилась радость сердца нашего; хороводы наши обратились в сетование.
УПО: втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
KJV: The joy of our heart is ceased; our dance is turned into mourning. 16. Упал венец с головы нашей; горе нам, что мы согрешили!
УПО: Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
KJV: The crown is fallen from our head: woe unto us, that we have sinned! 17. От сего-то изнывает сердце наше; от сего померкли глаза наши.
УПО: тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
KJV: For this our heart is faint; for these things our eyes are dim. 18. Оттого, что опустела гора Сион, лисицы ходят по ней.
УПО: через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
KJV: Because of the mountain of Zion, which is desolate, the foxes walk upon it. 19. Ты, Господи, пребываешь во веки; престол Твой--в род и род.
УПО: Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
KJV: Thou, O LORD, remainest for ever; thy throne from generation to generation. 20. Для чего совсем забываешь нас, оставляешь нас на долгое время?
УПО: Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
KJV: Wherefore dost thou forget us for ever, and forsake us so long time? 21. Обрати нас к Тебе, Господи, и мы обратимся; обнови дни наши, как древле.
УПО: Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
KJV: Turn thou us unto thee, O LORD, and we shall be turned; renew our days as of old. 22. Неужели Ты совсем отверг нас, прогневался на нас безмерно?
УПО: Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...
KJV: But thou hast utterly rejected us; thou art very wroth against us.
|
