|
1. Вы сами знаете, братия, о нашем входе к вам, что он был не бездейственный;
УПО: Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.
KJV: For yourselves, brethren, know our entrance in unto you, that it was not in vain: 2. но, прежде пострадав и быв поруганы в Филиппах, как вы знаете, мы дерзнули в Боге нашем проповедать вам благовестие Божие с великим подвигом.
УПО: Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.
KJV: But even after that we had suffered before, and were shamefully entreated, as ye know, at Philippi, we were bold in our God to speak unto you the gospel of God with much contention. 3. Ибо в учении нашем нет ни заблуждения, ни нечистых [побуждений], ни лукавства;
УПО: Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,
KJV: For our exhortation was not of deceit, nor of uncleanness, nor in guile: 4. но, как Бог удостоил нас того, чтобы вверить [нам] благовестие, так мы и говорим, угождая не человекам, но Богу, испытующему сердца наши.
УПО: але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.
KJV: But as we were allowed of God to be put in trust with the gospel, even so we speak; not as pleasing men, but God, which trieth our hearts. 5. Ибо никогда не было у нас перед вами ни слов ласкательства, как вы знаете, ни видов корысти: Бог свидетель!
УПО: Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!
KJV: For neither at any time used we flattering words, as ye know, nor a cloke of covetousness; God is witness: 6. Не ищем славы человеческой ни от вас, ни от других:
УПО: Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.
KJV: Nor of men sought we glory, neither of you, nor yet of others, when we might have been burdensome, as the apostles of Christ. 7. мы могли явиться с важностью, как Апостолы Христовы, но были тихи среди вас, подобно как кормилица нежно обходится с детьми своими.
УПО: Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.
KJV: But we were gentle among you, even as a nurse cherisheth her children: 8. Так мы, из усердия к вам, восхотели передать вам не только благовестие Божие, но и души наши, потому что вы стали нам любезны.
УПО: Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.
KJV: So being affectionately desirous of you, we were willing to have imparted unto you, not the gospel of God only, but also our own souls, because ye were dear unto us. 9. Ибо вы помните, братия, труд наш и изнурение: ночью и днем работая, чтобы не отяготить кого из вас, мы проповедывали у вас благовестие Божие.
УПО: Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.
KJV: For ye remember, brethren, our labour and travail: for labouring night and day, because we would not be chargeable unto any of you, we preached unto you the gospel of God. 10. Свидетели вы и Бог, как свято и праведно и безукоризненно поступали мы перед вами, верующими,
УПО: Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!
KJV: Ye are witnesses, and God also, how holily and justly and unblameably we behaved ourselves among you that believe: 11. потому что вы знаете, как каждого из вас, как отец детей своих,
УПО: Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,
KJV: As ye know how we exhorted and comforted and charged every one of you, as a father doth his children, 12. мы просили и убеждали и умоляли поступать достойно Бога, призвавшего вас в Свое Царство и славу.
УПО: просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.
KJV: That ye would walk worthy of God, who hath called you unto his kingdom and glory. 13. Посему и мы непрестанно благодарим Бога, что, приняв от нас слышанное слово Божие, вы приняли не [как] слово человеческое, но [как] слово Божие, --каково оно есть по истине, --которое и действует в вас, верующих.
УПО: Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.
KJV: For this cause also thank we God without ceasing, because, when ye received the word of God which ye heard of us, ye received it not as the word of men, but as it is in truth, the word of God, which effectually worketh also in you that believe. 14. Ибо вы, братия, сделались подражателями церквам Божиим во Христе Иисусе, находящимся в Иудее, потому что и вы то же претерпели от своих единоплеменников, что и те от Иудеев,
УПО: Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,
KJV: For ye, brethren, became followers of the churches of God which in Judaea are in Christ Jesus: for ye also have suffered like things of your own countrymen, even as they have of the Jews: 15. которые убили и Господа Иисуса и Его пророков, и нас изгнали, и Богу не угождают, и всем человекам противятся,
УПО: що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.
KJV: Who both killed the Lord Jesus, and their own prophets, and have persecuted us; and they please not God, and are contrary to all men: 16. которые препятствуют нам говорить язычникам, чтобы спаслись, и через это всегда наполняют меру грехов своих; но приближается на них гнев до конца.
УПО: Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!
KJV: Forbidding us to speak to the Gentiles that they might be saved, to fill up their sins alway: for the wrath is come upon them to the uttermost. 17. Мы же, братия, быв разлучены с вами на короткое время лицем, а не сердцем, тем с большим желанием старались увидеть лице ваше.
УПО: А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.
KJV: But we, brethren, being taken from you for a short time in presence, not in heart, endeavoured the more abundantly to see your face with great desire. 18. И потому мы, я Павел, и раз и два хотели прийти к вам, но воспрепятствовал нам сатана.
УПО: Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.
KJV: Wherefore we would have come unto you, even I Paul, once and again; but Satan hindered us. 19. Ибо кто наша надежда, или радость, или венец похвалы? Не и вы ли пред Господом нашим Иисусом Христом в пришествие Его?
УПО: Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?
KJV: For what is our hope, or joy, or crown of rejoicing? Are not even ye in the presence of our Lord Jesus Christ at his coming? 20. Ибо вы--слава наша и радость.
УПО: Бо ви наша слава та радість!
KJV: For ye are our glory and joy.
|
