|
1. А ныне смеются надо мною младшие меня летами, те, которых отцов я не согласился бы поместить с псами стад моих.
УПО: А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
KJV: But now they that are younger than I have me in derision, whose fathers I would have disdained to have set with the dogs of my flock. 2. И сила рук их к чему мне? Над ними уже прошло время.
УПО: Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
KJV: Yea, whereto might the strength of their hands profit me, in whom old age was perished? 3. Бедностью и голодом истощенные, они убегают в степь безводную, мрачную и опустевшую;
УПО: Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
KJV: For want and famine they were solitary; fleeing into the wilderness in former time desolate and waste. 4. щиплют зелень подле кустов, и ягоды можжевельника--хлеб их.
УПО: рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
KJV: Who cut up mallows by the bushes, and juniper roots for their meat. 5. Из общества изгоняют их, кричат на них, как на воров,
УПО: Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
KJV: They were driven forth from among men, (they cried after them as after a thief;) 6. чтобы жили они в рытвинах потоков, в ущельях земли и утесов.
УПО: так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
KJV: To dwell in the cliffs of the valleys, in caves of the earth, and in the rocks. 7. Ревут между кустами, жмутся под терном.
УПО: ревіли вони між кущами, збирались під терням,
KJV: Among the bushes they brayed; under the nettles they were gathered together. 8. Люди отверженные, люди без имени, отребье земли!
УПО: сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
KJV: They were children of fools, yea, children of base men: they were viler than the earth. 9. Их-то сделался я ныне песнью и пищею разговора их.
УПО: А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
KJV: And now am I their song, yea, I am their byword. 10. Они гнушаются мною, удаляются от меня и не удерживаются плевать пред лицем моим.
УПО: Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
KJV: They abhor me, they flee far from me, and spare not to spit in my face. 11. Так как Он развязал повод мой и поразил меня, то они сбросили с себя узду пред лицем моим.
УПО: бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
KJV: Because he hath loosed my cord, and afflicted me, they have also let loose the bridle before me. 12. С правого боку встает это исчадие, сбивает меня с ног, направляет гибельные свои пути ко мне.
УПО: По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
KJV: Upon my right hand rise the youth; they push away my feet, and they raise up against me the ways of their destruction. 13. А мою стезю испортили: всё успели сделать к моей погибели, не имея помощника.
УПО: Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
KJV: They mar my path, they set forward my calamity, they have no helper. 14. Они пришли ко мне, как сквозь широкий пролом; с шумом бросились на меня.
УПО: немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
KJV: They came upon me as a wide breaking in of waters: in the desolation they rolled themselves upon me. 15. Ужасы устремились на меня; как ветер, развеялось величие мое, и счастье мое унеслось, как облако.
УПО: Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
KJV: Terrors are turned upon me: they pursue my soul as the wind: and my welfare passeth away as a cloud. 16. И ныне изливается душа моя во мне: дни скорби объяли меня.
УПО: А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
KJV: And now my soul is poured out upon me; the days of affliction have taken hold upon me. 17. Ночью ноют во мне кости мои, и жилы мои не имеют покоя.
УПО: Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...
KJV: My bones are pierced in me in the night season: and my sinews take no rest. 18. С великим трудом снимается с меня одежда моя; края хитона моего жмут меня.
УПО: З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
KJV: By the great force of my disease is my garment changed: it bindeth me about as the collar of my coat. 19. Он бросил меня в грязь, и я стал, как прах и пепел.
УПО: Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
KJV: He hath cast me into the mire, and I am become like dust and ashes. 20. Я взываю к Тебе, и Ты не внимаешь мне, --стою, а Ты [только] смотришь на меня.
УПО: Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...
KJV: I cry unto thee, and thou dost not hear me: I stand up, and thou regardest me not. 21. Ты сделался жестоким ко мне, крепкою рукою враждуешь против меня.
УПО: Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...
KJV: Thou art become cruel to me: with thy strong hand thou opposest thyself against me. 22. Ты поднял меня и заставил меня носиться по ветру и сокрушаешь меня.
УПО: На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
KJV: Thou liftest me up to the wind; thou causest me to ride upon it, and dissolvest my substance. 23. Так, я знаю, что Ты приведешь меня к смерти и в дом собрания всех живущих.
УПО: Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...
KJV: For I know that thou wilt bring me to death, and to the house appointed for all living. 24. Верно, Он не прострет руки Своей на дом костей: будут ли они кричать при своем разрушении?
УПО: Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
KJV: Howbeit he will not stretch out his hand to the grave, though they cry in his destruction. 25. Не плакал ли я о том, кто был в горе? не скорбела ли душа моя о бедных?
УПО: Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
KJV: Did not I weep for him that was in trouble? was not my soul grieved for the poor? 26. Когда я чаял добра, пришло зло; когда ожидал света, пришла тьма.
УПО: Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
KJV: When I looked for good, then evil came unto me: and when I waited for light, there came darkness. 27. Мои внутренности кипят и не перестают; встретили меня дни печали.
УПО: Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
KJV: My bowels boiled, and rested not: the days of affliction prevented me. 28. Я хожу почернелый, но не от солнца; встаю в собрании и кричу.
УПО: ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
KJV: I went mourning without the sun: I stood up, and I cried in the congregation. 29. Я стал братом шакалам и другом страусам.
УПО: Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
KJV: I am a brother to dragons, and a companion to owls. 30. Моя кожа почернела на мне, и кости мои обгорели от жара.
УПО: моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
KJV: My skin is black upon me, and my bones are burned with heat. 31. И цитра моя сделалась унылою, и свирель моя--голосом плачевным.
УПО: І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
KJV: My harp also is turned to mourning, and my organ into the voice of them that weep.
|
