|
1. (42-1) Суди меня, Боже, и вступись в тяжбу мою с народом недобрым. От человека лукавого и несправедливого избавь меня,
УПО: Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди!
KJV: Judge me, O God, and plead my cause against an ungodly nation: O deliver me from the deceitful and unjust man. 2. (42-2) ибо Ты Бог крепости моей. Для чего Ты отринул меня? для чего я сетуя хожу от оскорблений врага?
УПО: Бож Бог Ти моєї твердині, чого ж Ти покинув мене? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?
KJV: For thou art the God of my strength: why dost thou cast me off? why go I mourning because of the oppression of the enemy? 3. (42-3) Пошли свет Твой и истину Твою; да ведут они меня и приведут на святую гору Твою и в обители Твои.
УПО: Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть провадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого.
KJV: O send out thy light and thy truth: let them lead me; let them bring me unto thy holy hill, and to thy tabernacles. 4. (42-4) И подойду я к жертвеннику Божию, к Богу радости и веселия моего, и на гуслях буду славить Тебя, Боже, Боже мой!
УПО: і нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій!
KJV: Then will I go unto the altar of God, unto God my exceeding joy: yea, upon the harp will I praise thee, O God my God. 5. (42-5) Что унываешь ты, душа моя, и что смущаешься? Уповай на Бога; ибо я буду еще славить Его, Спасителя моего и Бога моего.
УПО: Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!
KJV: Why art thou cast down, O my soul? and why art thou disquieted within me? hope in God: for I shall yet praise him, who is the health of my countenance, and my God.
|
