|
1. (41-1) ^^Начальнику хора. Учение. Сынов Кореевых.^^ (41-2) Как лань желает к потокам воды, так желает душа моя к Тебе, Боже!
УПО: Для дириґетна хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих. (42-2) Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,
KJV: As the hart panteth after the water brooks, so panteth my soul after thee, O God. 2. (41-3) Жаждет душа моя к Богу крепкому, живому: когда приду и явлюсь пред лице Божие!
УПО:(42-3) душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?
KJV: My soul thirsteth for God, for the living God: when shall I come and appear before God? 3. (41-4) Слезы мои были для меня хлебом день и ночь, когда говорили мне всякий день: `где Бог твой?`
УПО:(42-4) Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?
KJV: My tears have been my meat day and night, while they continually say unto me, Where is thy God? 4. (41-5) Вспоминая об этом, изливаю душу мою, потому что я ходил в многолюдстве, вступал с ними в дом Божий со гласом радости и славословия празднующего сонма.
УПО:(42-5) Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу...
KJV: When I remember these things, I pour out my soul in me: for I had gone with the multitude, I went with them to the house of God, with the voice of joy and praise, with a multitude that kept holyday. 5. (41-6) Что унываешь ты, душа моя, и что смущаешься? Уповай на Бога, ибо я буду еще славить Его, Спасителя моего и Бога моего.
УПО:(42-6) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!
KJV: Why art thou cast down, O my soul? and why art thou disquieted in me? hope thou in God: for I shall yet praise him for the help of his countenance. 6. (41-7) Унывает во мне душа моя; посему я воспоминаю о Тебе с земли Иорданской, с Ермона, с горы Цоар.
УПО:(42-7) Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар.
KJV: O my God, my soul is cast down within me: therefore will I remember thee from the land of Jordan, and of the Hermonites, from the hill Mizar. 7. (41-8) Бездна бездну призывает голосом водопадов Твоих; все воды Твои и волны Твои прошли надо мною.
УПО:(42-8) Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.
KJV: Deep calleth unto deep at the noise of thy waterspouts: all thy waves and thy billows are gone over me. 8. (41-9) Днем явит Господь милость Свою, и ночью песнь Ему у меня, молитва к Богу жизни моей.
УПО:(42-9) Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!
KJV: Yet the LORD will command his lovingkindness in the day time, and in the night his song shall be with me, and my prayer unto the God of my life. 9. (41-10) Скажу Богу, заступнику моему: для чего Ты забыл меня? Для чего я сетуя хожу от оскорблений врага?
УПО:(42-10) Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?
KJV: I will say unto God my rock, Why hast thou forgotten me? why go I mourning because of the oppression of the enemy? 10. (41-11) Как бы поражая кости мои, ругаются надо мною враги мои, когда говорят мне всякий день: `где Бог твой?`
УПО:(42-11) Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?
KJV: As with a sword in my bones, mine enemies reproach me; while they say daily unto me, Where is thy God? 11. (41-12) Что унываешь ты, душа моя, и что смущаешься? Уповай на Бога, ибо я буду еще славить Его, Спасителя моего и Бога моего.
УПО:(42-12) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!
KJV: Why art thou cast down, O my soul? and why art thou disquieted within me? hope thou in God: for I shall yet praise him, who is the health of my countenance, and my God.
|
